На правах реклами
Бути жінкою!
Реклама
На правах реклами
Допомога юриста

Статтi

Головна » Статті » Статтi » Методична скринька

Впровадження інтерактивних методів навчання, спрямованих на розвиток пізнавальної активності молодших школярів та підвищення компетентності
Управління освіти адміністрації Червонозаводського району
Харківської міської ради

Впровадження інтерактивних методів навчання, спрямованих на розвиток пізнавальної активності молодших школярів та підвищення компетентності вчителів початкової школи



Харків 2012

Зміст
І. Теоретичні засади впровадження інтерактивних методів навчання на уроках в початковій школі
1.1. Сутність і види інтерактивних методів навчання навчання ………………………… 4
1.2.Вимоги до впровадження інтерактивного навчання на уроках в початковій школі... 6
1.3. Процес впровадження інтерактивних методів навчання на уроках в початковій школі………………………………………………………………………………………….. 7
ІІ. Практична значущість інтерактивних методів навчання в початковій школі
2.1. Цикл розробки уроків на тему «Людина – живий організм» з предмету «Я і Україна. Природознавство» 3 клас …………………………………………………………
15
Висновки …………………………………………………………………………………….. 31
Література …………………………………………………………………………………… 32

І. Теоретичні засади впровадження інтерактивних методів навчання на уроках в початковій школі
1.1. Сутність і види інтерактивних методів навчання навчання
Сучасна школа стоїть перед прикрим фактом: в умовах традиційних форм та методів навчання школярі, пасивно отримуючи інформацію, не вміють здобувати її самостійно і застосовувати те, що знають.
Натомість соціальне замовлення не тільки України, а й світового співтовариства вимагає перш за все людей, здатних самостійно самовдосконалюватися. Це знайшло відображення і у доповіді ЮНЕСКО "Освіта: прихований скарб", де проголошено: "Людина має навчитися:
пізнавати, тобто оволодівати інструментарієм, необхідним для розуміння того, що відбувається у світі;
діяти таким чином, щоб робити потрібні зміни у середовищі свого мешкання;
жити в суспільстві, беручи участь у всіх видах людської діяльності" [6, 31].
Слід звернути увагу на третій пункт, що також є кризовим моментом сучасної шкільної освіти, адже відійшовши від тоталітарного розуміння та культивування колективу та колективізму, наша школа часто заходить на позиції крайнього, деструктивного індивідуалізму, формуючи випускника, неготового до життя, а особливо до плідної спільної роботи в колективі, де йому доведеться жити та працювати.
Нова школа матиме справу з індивідуальністю, самобутністю особистості, оскільки індивідуальність є головним принципом етики і мусить виступити керівним методологічним положенням у вихованні й навчанні.
Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога і творчості школяра, а систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навчально-виховному процесі.
Особистісно-зорієнтоване навчання у цьому плані є досить перспективним, оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин.
Відповідне методичне забезпечення має ґрунтуватися на діалогічному підході, який визначає суб'єкт-суб'єктну взаємодію учасників педагогічного процесу, їх самоактуалізацію і самоорієнтацію. Технології такого спрямування передбачають перетворення суперпозиції вчителя і субординізованої позиції учня в особистісно рівноправну позицію. Вона й дає дитині можливість бути суб'єктом навчальної діяльності, що сприяє практичній реалізації її прагнення до саморозвитку, самоствердження.
Визначальним для особистісно-зорієнтованого навчання має бути соціокультурний діалог у системі "педагог – дитина" на основі її розуміння, прийняття і визнання.
Якнайактивніше сприяють цьому інтерактивні методи навчання, що активно розробляються останнім часом. Завдяки закладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути корисними та перспективними для вчителя та для учнів.
Теоретичною основою запровадження інтерактивних методів навчання мусять бути системний, особистісно-зорієнтований та діяльнісний підходи до побудови дидактичних процесів; теорія оптимізації педагогічного процесу (Ю.К.Бабанський, М.М.Поташник), а також інваріантність процесу навчання, уроку як конкретної форми існування процесу засвоєння знань і методу навчання як мікродіяльності навчання.
Методологічною основою – розробки сучасних українських та зарубіжних педагогів у галузі методів та технологій навчання. Теоретичні та практичні розробки в цій галузі належать В.Гузєєву, А.Гіну, О.Пометун, Л.Пироженко, А.Фасолі.
Термін "інтерактивний" прийшов до нас з англійської і має значення "взаємодіючий". Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: "Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня" [5, 4]. Ми схиляємося до визначення, О.Пометун та Л.Пироженко: "Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)…"[12, 7].
Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років).
Які сильні сторони інтерактивних методів навчання? Перш за все – підвищення "ККД" процесу засвоєння інформації. За даними американських вчених, під час лекції учень засвоює всього лиш 5% матеріалу, під час читання – 10%, роботи з відео/аудіоматеріалами – 20%, під час демонстрації – 30%, під час дискусії – 50%, під час практики – 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання – 90%. [12, 9]. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають на рівень (в 5-10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні.
Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку (це особливо важливо для старшокласників). Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності.
Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання.
На нашу думку, особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, навіть старшокласники часто не мають цих навиків (це помічає кожен педагог-практик, коли відбувається підготовка до якогось позакласного заходу і починаються "цікаві" процеси в колективі: спочатку всі претендують на роль лідера, а коли доходить до реального продукування ідей і їх втілення в життя, клас стає пасивним і всі чекають на зовнішнє керівництво. В слабкоорганізованому класі колектив відразу пасивний, керівника доводиться призначати "згори", але обов’язково знайдеться "непокірний". Тобто не відбувається нормального процесу розподілу ролей, взаємодії, прийняття рішень та їх виконання. Учні не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати. А саме ці навички будуть корисними і постійно застосовуваними в дорослому житті. При правильному, спланованому і систематичному застосуванні інтерактивних методів цю проблему можна розв’язати.
Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.
Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всього класу.
Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.
Групові методи:
1. Робота в парах.
Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.
2. Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).
3. Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.
4. 2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.
5. Карусель. Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються "попарні суперечки" кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).
6. Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: "спікер" – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар" (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник" (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач" (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).
Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.
7. Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.
Фронтальні методи:
1. Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.
2. Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон".
3. Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення типу "можна зробити такий висновок…", "я зрозумів, що…"
4. Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.
5. Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, "чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?").
6. Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга – ідейне навантаження, третя – образи, четверта – форму).
1.2. Вимоги до застосування інтерактивного навчання на уроках в початковій школі
Як було зазначено вище, існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Це насамперед такі:
Необхідно провести вступне заняття, адже учні абсолютно не знайомі з подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, довести до відома учнів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі (практиці їх було розмножено і видано кожному учневі для вклеювання в зошит):
Правила для учнів:
Кожна думка важлива.
Не бійся висловитися!
Ми всі – партнери!
Обговорюємо сказане, а не людину!
Обдумав, сформулював, висловив!
Говори чітко, ясно, красиво!
Вислухав, висловився, вислухав!
Тільки обґрунтовані докази!
Вмій погодитися і не погодитися!
Важлива кожна роль.
Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.
До кожного заняття слід сумлінно готуватися. "Легке" за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок "сидіть тихо!" неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. "Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри" [12, 11].
"В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні" [5, 5]. Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно "втягувати" їх в роботу, створювати ситуації успіху.
"Інтерактивні технології – не самоціль"[12, 11]. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.
Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за урок.
Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами.
Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.
1.3. Процес впровадження інтерактивних методів навчання на уроках в початковій школі
Впровадження інтерактивних методів навчання відбувалося за логікою "від простого до складного", паралельно застосовуючи як фронтальні, так і групові методи за такою схемою:

У процесі застосування інтерактивного навчання постійно виникали різні проблеми та труднощі. Вважаємо за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання.
Отже, типові проблеми:
1. Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо і має, боїться її висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "В нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмету" тощо.
2. Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.
3. Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.
4. Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.
5. Труднощі в малих групах: лідери намагаються "тягнути" групу, а слабші учні відразу стають пасивними.
6. Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання "авторитету", привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: "Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!"
Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.
При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.
Як показали результати педагогів-практиків, після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:
1. учні набули культури дискусії;
2. виробилося вміння приймати спільні рішення;
3. поліпшились вміння спілкуватися, доповідати;
4. якісно змінився рівень сприйняття учнями української літератури – він набув особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам’ятати" стало "обдумати", "застосувати";
5. якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.
Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.
Структура інтерактивного уроку відрізняється від загальновідомої структури комбінованого уроку. Його етапи:
I. Мотивація.
II. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.
ІІІ. Надання необхідної інформації.
IV. Інтерактивна вправа (центральна частина заняття).
V. Підбиття підсумків (рефлексія), оцінювання результатів уроку.
Розглянемо детально кожен з них

ІІ. Практична значущість інтерактивних методів навчання в початковій школі
2.1. Цикл розробки уроків на тему «Людина – живий організм» з предмету «Я і Україна. Природознавство» 3 клас
Цикл уроків «Людина – живий організм» з використанням інтерактивних методів навчання передбачає наявність у дітей уявлень про подібність людини з іншими живими організмами, відмінність її від представників живої природи; взаємозв’язок між системами органів людини, впливу кожної системи на весь організм; доводить, що організм людини – єдине ціле, а здоров’я – найбільша цінність особистості; матеріал даного модулю формує у дітей навички ведення здорового способу життя.
У попередніх класах (1, 2) діти знайомляться з наступним:
- людина належить до живої природи, людина – біологічна істота;
- подібність і відмінність між людиною і твариною;
- кожна людина неповторна;
- людина розпізнає різні сенсорні відчуття під час обстеження предметів (холод, тепло, біль тощо);
- вплив предметів неживої природи ( сонячне світло, тепло, повітря, вода) на людину;
- зв'язок людини з неживою природою;
- дбайливе ставлення до власного здоров’я.
За підручником тема «Людина – живий організм» вивчається після тем «Жива природа. Рослини. Тварини», які дають дітям уявлення про те, що людина теж є представником живої природи. Вона є заключною у вивченні розділу «Жива природа».
Урок №1. Тема. Органи тіла людини. Шкіра – захисник організму. Збереження шкіри.
Мета: сформувати поняття «шкіра», вивчити правила надання першої допомоги при пошкодженні шкіри, зацікавити учнів у загартуванні шкіри як важливого способу збереження здоровя.
Обладнання: таблиці «Будова шкіри», «Загартовування шкіри», збільшувальне скло.
Хід уроку
I. Вивчення нового матеріалу.
1. Повідомлення теми та мети уроку.
Мозковий штурм.
Складання на дошці схеми «Організм людини».
2. Актуалізація опорних знань. Бесіда.
- Яке значення має шкіра для людини?
- Які складові частини шкіри людини ви знаєте?
- Чому шкіра завжди повинна бути чистою?
- Що ви робите при пошкодженні шкіри? Чому?
3. Мотивація навчальної діяльності.
Створення проблемної ситуації
В тілі людини впродовж однієї години створюється стільки тепла, скільки потрібно, щоб скип’ятити 1л крижаної води. Якщо б тіло замість шкіри було вкрито непроглядним для тіла футляром, то вже за одну годину температура тіла піднялась би приблизно на1,5С, а через 40 годин досягла б точки кипіння води – 100С. Але цього на щастя не відбувається. Чому?
4.Проблемне питання.
- Що у будові шкіри забезпечує тепловіддачу, яка може значно зростати, якщо температура повітря вище за температуру тіла?
5.Фронтальна практична робота за завданнями підручника на с.156.
6. Дослідно – практична робота.
- Розглянути своє тіло через лупу.
- Розібратися, чим вкрите тіло?
- Згадати випадки, коли учні падали і здирали шкіру на колінах чи на руках, ліктях, що там відбувалося.
7. Бесіда про особливості будови шкіри за результатами досліджень.
- Назвіть усі складові шкіри.
- Які частини шкіри ви побачили через збільшувальне скло?
- Яке значення вони мають для шкіри? Для всього організму?
8. Розповідь учителя ( з використанням додаткової пізнавальної інформації).
9. Розв’язування пізнавальних задач.
* На одному кв. сантиметрі брудної шкіри налічується близько 40000 мікробів. Скільки приблизно мікробів ви знищите, миючи
руки?
* На долонях й підошві ніг особливо багато потових залоз – приблизно 500 на 1 см.кв. Скільки всього їх на всій долоні або нозі?
10. Робота в групах.
Складання правил гігієни групами, обговорення в класі.
ІІ. Закріплення знань учнів.
1. Бесіда.
– Яке значення для організму має шкіра?
- Чому шкіра не заважає людині рухатись?
- Чому навіть маленьке поранення небезпечно для нашого здоров’я?
- Доведіть, що в шкірі багато нервових закінчень.
- Яких правил потрібно притримуватись, щоб бути здоровим?
ІІІ. Домашнє завдання.
Опрацювати статті «Людина – живий організм», «Організм людини», «Шкіра».
ІV. Підсумок уроку.

Урок №2. Тема. Скелет і м’язи. Постава. Зміцнення скелета та м’язів.
Мета: формувати уявлення дітей про органи тіла людини, ознайомити із функціями скелету і м'язів, із частинами скелету, їх значенням, роботою м'язів; вчити зміцнювати скелет і м'язи, досягати правильної постави; розвивати спостережливість, мислення; виховувати позитивне ставлення до праці та занять фізичною культурою і спортом, уміння працювати в мікрогрупах.
Обладнання: таблиці «Скелет людини», «М’язи”, картки для групової роботи, фішки.
ХІД УРОКУ
І. Організація класу.
II. Актуалізація опорних знань.
1. Тестова перевірка знань учнів.
1. Чим вкрите тіло людини?
а) волосинами;
б) хутром;
в) шкірою.
2. Яка шкіра на дотик?
а) м'яка, гладенька і пружна;
б) тверда та міцна;
в) груба, нерівна і пружна.
3. Для чого потрібна шкіра?
а) для краси та елегантності організму людини;
б) для захисту внутрішніх органів, не пропускає в організм мікроби,
воду та шкідливі речовини;
в) щоб сховати непривабливі внутрішні органи.
4. Яка будова шкіри?
а) пори, волосина, нерви, потові та сальні залози, кровоносні судини;
б) ворсинки, отвори, нерви, піт, сальні залози.
5. Яке значення мають пори?
а) допомагають утворювати «гусячу шкіру» коли нам холодно;
б) через них виділяються жир і піт;
в) через них тепло чи холод потрапляють в організм.
6. Що треба робити, аби шкіра була здоровою?
а) регулярно відвідувати лікаря;
б) щодня робити масаж шкіри та мити її;
в) дотримуватися правил гігієни та загартовувати її.
Взаємоперевірка ручкою і виставлення оцінок на полях.
1) в, 2) а, 3) б, 4) а, 5) б, 6) в.
— Усі, хто виконав тест без помилок, візьміть собі фішку. Завдання кожного — набрати якомога більше таких фішок. Так ви будете оцінювати свою активність на уроці.
Це цікаво.
На людській шкірі площею 6,5 см2 є 645 потових залоз, 26 м нервового волокна, 1000 нервових закінчень, 65 волосяних сумок, 75 сальних залоз, 6 м кровоносних судин.
III. Повідомлення теми й мети уроку.
— Ми продовжимо вивчати організм людини.
Для чого, на вашу думку, потрібно вивчати цей розділ?
Відповідь на це запитання — у девізі уроку:
Щоб здоров'я зберігати —
Треба організм свій знати.
IV. Вивчення нового матеріалу.
1. Розповідь вчителя.
— Наше тіло влаштоване дуже розумно. Сьогодні ми поговоримо про те, що є основою нашого тіла. Коли скульптор робить статую, він спочатку виготовляє каркас, на якому все тримається. В нашому тілі теж є такий каркас, і називається він скелет. Якби його не було, наше тіло було би безформеним, людина не змогла б зробити жодного руху. Він складається з 200—206 (у новонароджених — 270)
великих і малих кісток, міцно скріплених одна з одною.
Одні кістки з'єднані міцно й нерухомо, інші — рухомо. Усі частини скелету мають свою назву. Череп — міцний шолом, який захищає наш мозок. Кістки тут з'єднані нерухомо (крім нижньої щелепи). Уздовж тіла проходить хребет, який складається з невеликих кісточок — 33 хребців. Між ними є хрящові прокладки. Вони можуть стискатися й розширюватися. Завдяки цьому хребет гнучкий і ми можемо нахилятися вперед, убік. Хребет захищає спинний мозок. З ним з'єднані ребра, які разом з грудною кісткою — грудиною — утворюють грудну клітку. Як ви гадаєте, чому її називають грудною кліткою? Так, вона схожа на клітку і захищає внутрішні органи. З нею з'єднані кістки верхніх кінцівок — рук. До нижньої частини хребта приєднуються кістки, які утворюють таз, котрий підтримує і захищає внутріш¬ні органи. Завдяки цьому ми можемо сидіти. З тазом з'єднані кістки нижніх кінцівок — ніг.
2. Робота з підручником..
Прочитайте статтю в підручнику про скелет і зробіть висновок про його значення.
Значення скелета:
— опора тіла;
— захищає внутрішні органи;
надає тілу певної форми.
Як на вашу думку, кістки складаються з живої тканини чи з неживої? Смерть зображують у вигляді скелета, бо раніше вважали, що кістки — це нежива тканина. Кістки, як і зуби, не схожі на живу тканину, але насправді вони складаються з таких самих живих клітин, як і все тіло. Ці клітини теж живляться, дихають і розмножуються. Якщо стався перелом, то лікарі ретельно складають кістку, загіпсовують, щоб уламки не зміщувалися, потім на місці перелому швидко розмножуються нові кісткові клітини і він зростається. Кістки дорослої людини дуже міцні. Ребра завтовшки з людський палець можуть витримати вагу автомобіля. А ось кістки у дітей ще не зовсім тверді, вони гнучкі. Тому в дитячому віці так важливо стежити за своєю поставою, адже кістки можуть викривитися. У свою чергу вони будуть стискувати внутрішні
органи, а від цього почнуться різні захворювання.
3. Фізкультхвилинка.
Руки вгору, руки вниз, на сусіда подивись.
Руки вгору, руки в боки, поскачи на місці трохи.
Руки ззаду покладемо, головою повернемо.
Разом всі присядемо і за парти сядемо.
4. Робота в групах.
Як стати струнким (складання порад):
правильно сиди за партою;
займайся спортом, роби зарядку;
не носи важкого;
правильно харчуйся (сир, молоко, овочі, фрукти);
завжди ходи і стій прямо;
— рівномірно розподіляй вагу на обидві руки.
Зміцнення скелету та м’язів людини.
5. Розповідь вчителя.
— Виконуючи фізкультхвилинку, ми рухалися. Що рухає кістки? Це роблять м'язи, або мускули. Без цих маленьких двигунів усі кістки були б нерухомі. Кожний м'яз прикріплюється одним кінцем до однієї кістки скелета, а другим — до другої. Великі та потужні м'язи виконують грубу роботу, а зовсім маленькі — тонку. Вони переплели й стягнули все наше тіло. Є вони й у внутрішніх органах. Серцеві м'язи примушують працювати серце. Робота м'язів — їх скорочення й розслаблення. Під час скорочення м'язи тягнуть 5а собою кістки, до яких вони прикріплені. Скорочені м'язи стають товщими, твердими, пружними. Коли м'язи розслаблюються, вони довшають. Кістки повертаються у своє попереднє положення. Розслаблені м'язи стають м'якими.
6. Практична робота.
— Примусимо працювати мімічні м'язи обличчя: посміхніться —
м'язи скоротилися (товсті, тверді, пружні), розслабте їх — м'якші.
Скоротили м'яз плеча — він піднімає руку, розслабили — опускає.
— Чому, якщо виміряти у всіх вас товщину біцепса, вона буде різною? У кого будуть більші біцепси?
— Чому треба тренувати м'язи? Так, якщо цього не робити, вони стають слабкими, і ми швидше втомлюємось.
Є спеціальні фізичні вправи для розвитку кожної групи м'язів.
7. Робота в групах.
Як тренувати м'язи (обговорення):
фізичні вправи;
посильна праця;
правильне харчування;
не можна перевтомлюватись.
— То для чого потрібні м'язи?
Це цікаво.
У людському організмі великих та малих м'язів майже 500, і, щоб зробити один крок, ми повинні скоротити або розслабити біля двадцяти м'язів. Це ми робимо автоматично, не замислюючись. Цією роботою керує наш мозок.
V. Підсумок уроку.
- Про які складові нашого організму ми говорили?
- Що допомагає нашому тілу мати сталу форму?
- Що є головною рушійною силою нашого скелета?
— Який висновок ви зробили для себе?
Оцінювання роботи в групах, підрахунок кількості набраних фішок.
Гарно працювали — як тут не радіти.
Встигли все зробити — дякую вам, діти.
VІ. Домашнє завдання.
Читати, переказувати матеріал підручника на с. 157—161.

Урок № 3. Тема. Органи травлення. Гігієна харчування. Догляд за зубами.
Мета: формувати уявлення про органи травлення та їх значення в житті людини, про взаємозв'язок органів між собою; формувати вміння встановлювати функціональні зв'язки (будова органа — його функція), робити узагальнення; розвивати спостережливість, уважність, уміння правильно доглядати за зубами.
Обладнання: таблиця «Органи травлення», «Догляд за зубами», картки з тестами для групової роботи, фішки.
ХІД УРОКУ
I. Організація класу.
Вже дзвінок нам дав сигнал — працювати час настав.
Тож, і ми часу не гаймо — працювати починаймо.
II. Актуалізація опорних знань.
1. Перевірка домашнього завдання.
- Який великий розділ ми почали вивчати?
- Про які органи тіла людини говорили на минулому уроці?
Тестова перевірка домашнього завдання.
1. Кістки людини утворюють:
а) хребет;
б) скелет;
в) хребець.
2. Яке значення має скелет?
а) це опора тіла людини;
б) орган дотику;
в) захищає внутрішні органи від пошкоджень;
г) надає тілу людини певної форми;
д) забезпечує організм киснем.
3. Яка частина скелету які органи захищає?
а) череп — головний мозок;
б) хребет — серце, легені, печінка;
в) грудна клітка — спинний мозок.
4. Що є головною рушійною силою організму?
а) м'язи;
б) скелет;
в) шкіра.
5. Як працює м'яз?
а) змінює свій розмір;
б) стає твердим і пружним;
в) скорочується та розслаблюється.
6. Як зміцнити свій скелет і м'язи?
а) регулярно займатися спортом;
б) регулярно відпочивати біля телевізора;
в) фізичну працю чергувати з відпочинком;
г) тренувати м'язи без відпочинку;
д) добре харчуватися, вживати рослинну і тваринну їжу.

Взаємоперевірка робіт з виставленням оцінок.
Усі, хто правильно виконав завдання, беруть собі фішку.
Завдання кожної групи — набрати якомога більше фішок. Наприкінці уроку визначається група, яка найкраще працювала на уроці.
Це цікаво.
Маса скелета людини — усього 15 кг, а тіло майже на дві третини складається з води.
ІІІ. Повідомлення теми й мети уроку.
Бесіда.
— Що потрібно робити, щоб рости здоровим і сильним, правильно розвиватися? Так, щоб жити, працювати, а дітям — ще й рости, треба їсти й пити, бо харчові продукти містять усі потрібні для організму речовини.
Що відбувається з їжею в нашому організмі?
Сьогодні ви ознайомитеся з органами травлення, дізнаєтесь, якими шляхами проходить їжа і як перетравлюється. Ми поговоримо і про те, як захистити органи травлення від захворювань, як потрібно доглядати за зубами.
IV. Вивчення нового матеріалу.
1. Гра «Наукова конференція». В роботі конференції беруть участь учні – доповідачі, які підготували матеріал про роботу органів травлення.
Вступне слово вчителя.
— У нашому тілі «захована» дивна й складна «кухня». І навіть тоді, коли ви сидите за партою чи бігаєте надворі, читаєте або спите, у ній постійно «готується» їжа для всіх органів нашого тіла. Усі їдять, скільки їм потрібно, а деякі органи навіть нагромаджують запаси. У дорослої людини «кухня» тягнеться вісім метрів, але вкладена вона так вправно, що вміщується у невеликому «приміщенні». Як називається кожен орган і яка його функція, ви дізнаєтеся, здійснивши подорож по «диво-кухні».
1-ша станція — Ротова порожнина. ( виступає 1 доповідач).
— Насамперед їжа потрапляє до ротової порожнини. Язиком ми відчуваємо її смак. Подрібнення їжі здійснюють зуби. У процесі пережовування вона змочується слиною, яку виділяють слинні залози. Під
дією слини їжа в роті починає розчинятись.
2-га станція — Стравохід. ( виступає 2 доповідач).
Далі розжована і змочена слиною їжа потрапляє у стравохід. А потім, подолавши його за 5 секунд, опиняється в шлунку.
3-я станція — Шлунок. ( виступає 3 доповідач).
Працює він старанно й повільно. У ньому містяться сотні залоз, які виділяють шлунковий сік. Саме він є найголовнішим під час поділу їжі на складові частини. Сік поступово просякає всю їжу й розчиняє її до рідкої кашки. Шлунок своїми стінками розтирає, перемішує змочену соком їжу. Але цією кашею ще не можна нагодувати весь організм, і перетравлена їжа поступово рухається до виходу зі шлунку і переходить у кишечник.
4-та станція — Кишечник. ( виступає 4 доповідач).
Невеликими порціями їжа надходить до коридору довжиною 12 пальців — дванадцятипалої кишки, у яку впадають вивідні протоки печінки та підшлункової залози. Тут розщеплюються всі поживні речовини. Повільно ця рідка кашка, у якій є білки, жири та вуглеводи, опускається в тонку кишку. Ця кишка у 3—4 рази довша від людини і тому згорнута в кілька разів. її стінки вкриті малесенькими ворсинками, які здатні всмоктувати поживні речовини з перетравленої їжі і віддавати через кров усім клітинам нашого тіла. А решта речовин вирушає далі — у товсту кишку. Тут за них беруться цілі армії корисних кишкових мікроорганізмів, які постійно живуть на стінках товстих кишок. Їх обов’язок — перероблювати на прозорі розчини вцілілі залишки їжі, і вони з цим відмінно справляються. Товста кишка всмоктує розчинені у воді корисні речовини. У результаті від їжі залишаються відходи, які через пряму кишку виводяться назовні. Тут і закінчується мандрівка спожитої їжі шлунково-кишковим трактом.
— Отже, що таке травлення?
2. Фізкультхвилинка.
Щось набридло вже сидіти,
Треба трохи відпочити.
Треба дружно всім нам встати —
Фізкультхвилинку розпочати.
3. Робота з підручником.
А) Читання статті.
Б) Бесіда з учнями за питаннями в кінці тексту.
V. Систематизація та узагальнення знань.
1. Відкритий тест.
— Закінчіть речення.
На дошці прикріплені картки з назвами органів травлення. Поруч записані речення, які треба закінчити.
Їжа подрібнюється і змішується у....
З ротової порожнини... потрапляє у....
Їжа всмоктується в кров у....
Неперетравлені рештки їжі потрапляють у... й виводяться назовні по....
2.Рольова гра «Лікарська конференція».
3. Робота в групах.
1. Підготовка та відповіді груп на питання (кожна з 6 груп отримала питання, по 1 для кожних двох. Дві групи під час виступу доповнюють одна одну).
Лікарі-гастроентерологи пояснюють:
— чому треба добре пережовувати їжу і не ковтати дуже великими шматками;
чому не слід одразу з'їдати багато їжі.
Лікарі-дієтологи радять:
які продукти корисно вживати в їжу;
яких правил харчування слід дотримуватись.
Лікарі-стоматологи повідомляють:
що треба робити, щоб зуби були міцні та здорові;
правила чищення зубів.
2.Групова робота за картками.
У кожної групи в конверті набір карток з написами. Завдання: розставити картки з назвами у відповідності до процесу травлення. Вилучити «зайві» картки.

ШЛУНОК ПРЯМА КИШКА ЯЗИК ЛЕГЕНІ СТРАВОХІД

ПЕЧІНКА ТОВСТА КИШКА РОТОВА ПОРОЖНИНА

СЕРЦЕ ТОНКА КИШКА

Відповідь: ротова порожнина стравохід шлунок тонка кишка товста кишка пряма кишка
VI. Підсумок.
Підбиття підсумків роботи у групах.
VІІ. Домашнє завдання.
Опрацювати статтю підручника. Підготувати поради однокласникам «Здорове харчування».

Література
1. Біда О. Структура і методика інтерактивного уроку. // Початкова школа. 2007 -- №7.
2. Гейко І. Використання інтерактивних форм і методів навчання. З досвіду роботи //Тема. - 2004. -- № 3/4. - С. 229-232;
3. Гін А. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ, 2004. – 84 с.
4. Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа. – 2001. - №9.
5. Гузеев В.В. Образовательная технология: от приема до философии. – М.: Сентябрь, 1996.
6. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы. – М.: Просвещение, 1991.
7. Єльникова О.В. Інтерактивні методи навчання, їх місце у класифікації педагогічних інновацій // Імідж сучасного педагога. - 2001. - № 3-4 (14-15). - С. 71-74;
8. Интерактивное обучение: новые подходы // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.
9. Інтерактивні методи навчання у підготовці спеціалістів для банківської системи України: Зб. наук. праць. – Суми – Харків, 2001. – 250 с.
10. Комар О. Навчання школярів за інтерактивними методами //Рідна школа. - 2006. -- № 5. -- с. 57-60;
11. Кондратюк В.Л., Волос М.М., Бабин І.І. Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці. // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.
12. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - №5/6.
13. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000. – 368 с.
14. Освітні технології. / За ред. О.М.Пєхоти. – К. – 2002. – 255 с.
15. Подласый И.П. Педагогика. – М.:ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1.: 576 с.
16. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. – К., 2002. – 136.
17. Саган О. Інтерактивні методи навчання як засіб формування навчальних умінь молодших школярів // Початкова школа. – 2002. - №3.
18. Суворова Н. Интерактивное обучение: новые подходы // Инновации в образовании. – 2001. - №5. – С.106-107.
19. Фасоля А.М. Особистісно-зорієнтоване навчання: дидактичний аспект // Українська мова і література. – 2003. - №48.
20. Фасоля А.М. Урок в умовах особистісно-зорієнтованого навчання // Українська мова і література. – 2003. - №46.
21. Хайруліна Т.Г. Активні методи навчання та виховання // Відкритий урок. -- 2001. -- №1-2. -- С.64-76
22. Хуторской А.В. Современная дидактика: Учебник для вузов. – СПб: Питер, 2001. – 544 с.
23. Юдин В.В. Педагогическая технология. – Ярославль, 1997.


Категорія: Методична скринька | Додав: ІринаГеній (11.02.2012) | Автор: Дзюба Ірина E W
Переглядів: 7565 | Теги: інтерерактивні технології. | Рейтинг: 0.0/0

Схожі матеріали




  • [Коментарi iз соцiальних мереж]
  • [Коментарi за допомогою Порталу]
На пульсі новин!
При використанні авторської картинки цього сайту - активне посилання та розміщення банера -
ОБОВ'ЯЗКОВО!

Початкове навчання
На правах реклами
МАЙСТЕР-КЛАС
Ми на facebook
Опитування
Як ви ставитеся до ідеї проведення професійного конкурсу для вчителів з ​​грошовими винагородами?
Всього відповідей: 588

Онлайн всього: 17
Гостей: 16
Користувачів: 1
Замовити сертифiкат Замовити диплом Правила публікації Частi питання Про Портал Команда Порталу     Всi права захищенi!
    www.nachalka.com.ua © 2008-2012


▲ ВГОРУ ▲