Екологічні казки для старших дошкільнят і молодших школярів - Всеукраїнський Портал "Початкове навчання"

Доброго часу доби!
Свято на порозі
Наш новий проект
Реклама
На правах реклами
Допомога юриста

Статтi

Головна » Статті » Статтi » Виховна робота

Екологічні казки для старших дошкільнят і молодших школярів

«Зберігаючи воду, зберігаємо життя!» (дитячі екологічні казки)

Передісторія

У тихому закинутому ставку жив з незапам'ятних часів Водяний. Він давно застарів і обріс тіною. А в останні роки все частіше можна було почути його сумну пісню:

«Я Водяний, я Водяний.

Ніхто не водиться зі мною.

В моєму ставку - болото,

Прийшов би ну хоч хтось

Навколо мене бляшанки,

Папір, банки, склянки..

Давно я без жаб -

Покинули подружки.

Ех, життя моє...»

Почули сумну пісню діти:

- Як це? Чому в ставку склянки? А куди зникли жаби?

Водяний, раніше не показывающийся на очі людям, на цей раз не став ховатися у глибині ставка. Він розповів, яким прекрасним місцем був його рідний ставок зовсім ще недавно. Від спогадів зовсім засмутився Водяний і гірко заплакав:

- Доведеться перебиратися в сусіднє озеро, на чужину, а моє, рідне, залишити.

Шкода стало дітям нещасного Водяного.

- Без чистої води він загине, - вирішили хлопці. - Потрібно повернути цього місця колишню чистоту і красу.

А людям діти захотіли розповісти, що буде з планетою, якщо не стане ВОДИ.

Історія однієї Краплі (сумна казка про воду)

Прозора цівка води бігла з незакритого крана. Вода падала прямо на землю і зникала, безповоротно усмоктуючись у потріскану від палючих сонячних променів грунт.

Важка крапля води, боязко выглянувшая з цієї цівки, з острахом подивилася вниз. В якусь частку секунди у неї в голові промайнула вся її довге, насичене подіями життя.

Вона згадала, як, пустуючи і граючи на сонці, з'явилася вона, Маленька Крапелька, несміливо пробився з землі, юного і зухвалого Джерела. Зі своїми сестрами, такими ж пустотливими Маленькими Крапельками, вона гуляла серед шепочуть їм ласкаві слова берізок, серед палаючих яскравими фарбами квітів лугів, серед запашних лісових трав. Як любила Маленька Крапелька дивитися в чисте високе небо, на легкі, як пір'їнка, хмари, що повільно пливуть і відбиваються в маленькому дзеркалі Джерела.

Крапелька згадала, як Джерело, що став згодом зухвалим і сильним, перетворився в гучний потік і, збиваючи на своєму шляху каміння, горби і піщані насипи, пронісся по низині, облюбовувавши місце для свого нового пристановища.

Так народилася Річка, яка вилася, мов серпантин, в обхід незайманих лісів і високих гір.

І ось, ставши зрілої і повноводною, Річка прихистила у своїх водах миня і окуня, ляща і судака. Гуляла в її теплих хвилях дрібна рибка, а хижа щука вела на неї полювання. По берегах гніздилося безліч птахів: качки, дикі гуси, лебеді-шипуни, сірі чаплі. Навідувались з сходом сонця на водопій косуля, олень, гроза тутешніх лісів - кабан зі своїм виводком - був не проти покуштувати чистою і смачною студеної води.

Нерідко на берег приходив Чоловік, розташовувався біля Річки, насолоджувався її прохолодою в літню спеку, милуватися світанками і заходами, дивувався стрункому хору жаб під вечір, розчулено поглядав на пару лебедів, які оселилися неподалік біля води.

А взимку біля Річки лунав дитячий сміх, малюки і дорослі влаштували на Річці каток і тепер ковзали по блискучому дзеркалу льоду на санках і ковзанах. І де вже тут було всидіти на місці! Крапельки спостерігали за ними з-під товщі льоду і ділили разом з людьми їх радість.

Все це було. Але було, здається, так давно!

За стільки років Крапелька багато побачила. Дізналася вона і те, що ДЖЕРЕЛА І РІЧКИ НЕ НЕВИЧЕРПНІ. А Людина, той самий Чоловік, який так любив бувати на березі, насолоджуватися Річкою, пити холодну джерельну воду, ця Людина бере цю воду для своїх потреб. Та не просто бере, а витрачає її зовсім не по-хазяйськи.

Ось і зараз вода витікала тонкою цівкою з крана, а Крапля води, заплющивши очі, відправлялася в лякає, незвідане майбутнє.

«А ЧИ Є У МЕНЕ МАЙБУТНЄ? - з жахом подумала Крапля. - Адже я вирушаю, здається, в НІКУДИ»

Як Хмаринка була в пустелі (казка про місце, де немає води)

Заблукала одного разу Хмаринка. Потрапила вона в пустелю.

- Як тут гарно! - подумала Хмаринка, дивлячись навколо. - Все таке жовтеньке...

Налетів вітер, вирівняв піщані пагорби.

- Як тут гарно! - знову подумала Хмаринка. - Все таке рівненьке...

Сильніше стало припікати сонце.

- Як тут гарно! - в черговий раз подумала Хмаринка. - Все таке тепле...

Так пройшов цілий день. За ним другий, третій... Хмаринка все ще захоплювався побаченим в пустелі.

Тиждень минув. Місяць. В пустелі було і тепло, і світло. Сонечко облюбували це місце на землі. Вітер часто навідувався сюди.

Не було тут тільки одного - блакитних озер, зелених лугів, співу птахів, сплеску риб у річці.

Заплакала Хмаринка. Ні, не бачити пустелі ні пишних лук, ні густих дібров, не вдихати її мешканцям аромат квітів, не чути їй дзвінку трель солов'я.

Тут немає самого головного - ВОДИ, а, отже, немає й ЖИТТЯ.

Сила Дощу та Дружби (казка про цілющій силі води)

Над галявиною кружляла стривожена Бджілка.

- Як ж-ж-же бути? Дож-ж-чекаючи ні вже-ж-же багато днів.

Вона оглянула галявину. Понуро опустили свої голівки дзвіночки. Ромашки склали білосніжні пелюстки. З надією дивилися в небо пониклі трави. Весело перемовлялися між собою берізки і рябинки. Їх листочки поступово з ніжно-зелених перетворювалися в брудно-сірі, жовтіли на очах. Важко стало Жучкам, Стрекозам, Бджілкам і Метеликам. Знемагали від спеки у своїх теплих шубах, ховаючись в нори, і не звертаючи один на одного уваги, Заєць, Лисиця і Вовк. А Дідусь Ведмідь заліз у тінистий малинник, щоб хоч там врятуватися від палючого сонця.

Набридла спека. А Дощу все не було.

- Дідусь Ведмідь, - прожужжала Бджілка, - подскаж-ж-жи, як бути. Немає порятунку від ж-ж-спеки. Дож-ж-ждик, напевно, забув про нашу калюж-ж-жайку.

- А ти знайди вільний Вітер - вітерець, - відповів старий мудрий Ведмідь, - він гуляє по всьому світу, знає про все, що робиться на світі. Він допоможе.

Полетіла Бджілка на пошуки Вітерця.

А той пустував в цей час в далеких країнах. Ледве-ледве знайшла його Бджілка, розповіла про біду. Поспішили вони на забуту Дощиком галявину, а по дорозі прихопили з собою легку Хмаринку, відпочивальники на небосхилі. Не відразу зрозуміло Хмарка, чому потривожили його Бджілка і Вітерець. А коли побачило засихає ліси, поля, луки, нещасних тварин, захвилювалося:

- Допоможу галявині і її мешканцям!

Нахмурилось Хмарка і перетворилося...в дощову Хмаринку. Хмаринка почала роздуватися, застилаючи собою все небо.

Дулась - дулась, поки не вибухнула теплим літнім Дощем.

Дощик танцював по ожила галявині. Він йшов по Землі, і всі навколо

харчувалося ВОДОЮ, блищало, раділо, співала ГІМН ДОЩУ І ДРУЖБУ.

А Бджілка, задоволена і щаслива, в цей час сиділа під широким листям Кульбаби і думала про ЦІЛЮЩОЇ СИЛИ ВОДИ і про те, що часто ми не цінуємо цей дивовижний дар природи.

Історія Маленького Жабеняти (добра казка про кругообіг води в природі)

Маленьке Жабеня нудьгував. Всі Жаби навколо були дорослими, і йому не було з ким грати. Зараз він лежав на широкому листі річковий лілії і уважно дивився в небо.

- Небо таке синє і живе, немов вода в нашому ставку. Повинно бути, це і є ставок, тільки навпаки. А раз так, то там напевно водяться жаби.

Він скочив на тоненькі лапки і закричав:

- Гей! Жабенята з небесного ставка! Якщо ви мене чуєте, відгукніться! Давайте дружити!

Але ніхто не відгукнувся.

- Ах, так! - вигукнув Жабеня. - Ви зі мною в хованки грати?! Ось вам!

І він скорчив кумедну гримасу.

Мама - Жабка, неподалік выслеживающая комара, тільки розсміялася.

- Дурнику! Небо адже не ставок, і там немає жабенят.

- Але ж з неба часто капає дощ, а вночі воно темніє, як і наша вода в ставку. І ці смачні комарі так часто злітають увись!

- Який ти в мене малий, - знову засміялася Мама. - Комарикам адже потрібно рятуватися від нас, ось вони і піднімаються в повітря. А вода в нашому ставку в спекотні дні випаровується, піднімається в небо, а потім знову повертається в наш ставок у вигляді дощу. Зрозумів, малюк?

- Угу, - кивнув зеленою голівкою Жабеня.

А про себе подумав:

- Все одно коли-небудь знайду собі одного з неба. Адже там є вода! А значить, є і Жабенята!!!

Хіба озеро - звалище? (сучасна казка про Рибака і Рибку)

Жив Старий із своєю Старою біля самого синього озера. Жили вже тридцять років і три роки. Старий ловив неводом рибу, а Стара пряла свою пряжу. Раз пішов Старий до озера. Закинув він невід у воду - прийшов невід з тіною темною. Він в інший раз закинув свій невід - прийшов невід з сміттям, і було його тут видимо-невидимо. В третій раз закинув він невід - здалася з води стара автомобільна шина.

Здивувався Старий, злякався: «Тридцять років я рибалив і три роки, а такого ні разу не лавливал. Раніше-то все рибка попадалася».

Хотів вже було Старий вернутись до своєї Баби, та почув за спиною сплеск слабкий.

Знову закинув Старий невід у воду. Прийшов невід з одного Рыбкою. З непростою Рыбкою - ледве живою. Як тут взмолится Рибка!

Голосом мовить людським: «Спаси, старче, озеро наше, збережи живим для нащадків».

Задумався Старий: «Я жив біля озера тридцять років і три роки і не відав, що діється в самого мого порога. Знищували озеро поступово, звалюючи сміття біля берегів, закидаючи його в прозору воду і не думаючи про те, що гублять озеро і його мешканців».

Відкинув Старий невід, зібрав вздовж берегів банки, пляшки, папір та целофанові пакети, викотив з води автомобільні шини.

Став він кликати Рибку. Припливла до нього Рибка, але нічого не сказала, лише хвостом по воді плеснула і пішла в глибоке озеро. І з тих пір приходить Старий до озера, але не рибалити, а охороняти спокій Рибки, адже дуже сильно образили її люди, ПЕРЕТВОРИВШИ ОЗЕРО В СМІТНИК.

Святий джерело на Хопре (правдива історія про одного джерельці)

Історія цього джерела почалася дуже давно. Ще в 1827 році.

На пологому березі Хопра наросло багато дерев, чагарників. І ось одна дівчинка натрапила якось на кущик, а на ньому висіла дивна дощечка з малюнком. Дівчинка розповіла про знахідку місцевому священику. Коли люди прийшли на берег за дощечкою, її не було на місці. Пропала! Тільки після молитви знову виявилася дивна дощечка на місці. І це була не просто дощечка, це була ікона Божої Матері. Іконку назвали Явленої, бо стала вона людям на радість.

Так свідчить легенда.

Але є у легенди продовження з тих часів і по цю пору.

На місці знахідки з'явився з землі джерельце. Він був маленький, але живий. Знайшов він маленьку ямку і наповнив її водою чистою, прозорою, студеною. Жив джерело, радував подорожніх та паломників, які часто стали приходити до цього святого місця.

Але не довгим виявилося безхмарне існування джерела.

Прийшли злі люди, які заздрили, що є на землі Хоперської таке чудове місце, засипали джерело землею, щоб не посмів на світ показатися. Але пробився впертий джерельце крізь перешкоду, з'явився на радість людям із землі.

Тоді злі люди прийшли знову до джерела і закували його в бетон. Тільки даремно. Джерельце так любив життя, що ніякої бетон не втримав його. Просочився через бетон і забив радісним фонтанчиком. Не посміли більше злі люди ображати джерело. Адже він виявився сильніше зла та заздрощів.

Місце біля джерела стали називати Святим джерелом - ДЖЕРЕЛОМ ВІРИ, ЛЮБОВІ І ТОРЖЕСТВА ЖИТТЯ.

І зараз приходять до Святого джерела і стар, і млад, просять Явлену про захист, п'ють чисту джерельну воду і вірять, що вода ця додасть їм сили та здоров'я.

Висновок

Коли дитячі казки почув старий Водяний, він тихо сказав:«Сподіваюся, що нинішнє покоління буде мудріші за своїх предків і збереже на Землі воду, а отже, збереже і життя!»

Джерело: http://ped-kopilka.com.ua/semeinaja-biblioteka/yekologicheskie-skazki-dlja-starshih-doshkolnikov-i-mladshih-shkolnikov.html



Джерело: http://ped-kopilka.com.ua


Категорія: Виховна робота | Додав: chirva_olesya (21.11.2015) W
Переглядів: 445 | Теги: молодших, школярів, казки, дошкільнят, екологічні, старших, для | Рейтинг: 5.0/1





  • [Коментарi iз соцiальних мереж]
  • [Коментарi за допомогою Порталу]
На пульсі новин!
При використанні авторської картинки цього сайту - активне посилання та розміщення банера -
ОБОВ'ЯЗКОВО!

Початкове навчання
Ми на facebook
Рецепт для мамочек
Реклама
Опитування
Які теми занять "ШКОЛИ молодих фахівців" найбільш Вам цікаві:
Всього відповідей: 452

Онлайн всього: 11
Гостей: 11
Користувачів: 0
Замовити сертифiкат Замовити диплом Правила публікації Частi питання Про Портал Команда Порталу     Всi права захищенi!
    www.nachalka.com.ua © 2008-2012


Хостинг від uCoz

▲ ВГОРУ ▲